Пам’ятки трипільської культури досліджують вже понад сто років.  Певний час здавалося, що про одну з перших хліборобських культур на землях України відомо все, або майже все. Однак відносно недавно виявилося, що це не зовсім так.
На початку 70 - х рокiв ХХ століття сталися двi подiї,   якi суттєво вплинули на подальшу долю дослiджень трипiльської культури.    Перша  з них  - це вiдкриття трипiльських протомiст,   поселень- гiгантiв мiдного вiку на Черкащинi. Ця подія, на нашу думку, означала, що в кінці ХХ сторіччя,   в центрі Європи,   в Україні,  відкрито невідому науці протоміську цивілізацію,   яка за давністю не поступається аналогічним явищам на Давньому Сході.
 Iсторiя вiдкриття  та  вивчення трипільських протоміст певною мiрою нагадує  iсторiю  вiдкриття  са-мої  трипiльської  культури: пам'ятки були вiдомi давно,     але знадобився певний час та зусилля для того,  щоб зрозумiти,  що саме було знайдено.  Друга подiя пов’язана з першою i невід'ємна від неї .   Для того,    щоб розiбратися   (i зробити вiдркиття) потрiбнi  були новi методи дослiджень.   Ними стали аерофотозйомка та геомагнiтне картографування.
Власне цi  методи не були в археологiї новими.  Аерофотозйомка використовувалася вже на початку двадця-того столiття,   геомагнiтна розвiдка в археологiї з кiнця 50 - х рокiв,  а в трипiльської археологiї  -   з початку 60 -  х  рокiв. Новим явищем  стало  їх   комплексне поєднання з  традицiйними  методами  археологiї -  розвiдками та розкопками.
Нашим знанням про трипільскі протоміста ми завдячуємо  невтомній праці кількох поколінь археологів,  розпочатій понад століття тому.  Згадаємо працю  археологів  -  В. Хвойки,  А. Спіцина,  М. Гімнера,  В. Доманицького,  В. Козловської,  М. Макаревича.  Т. Пассек,  Ю. Кричевського,  В. Даниленка,  С. Бібікова,  В. Маркевича,  М. Шмаглія,  К. Черниш,  Т. Мовші,  О. Цвек,  Н. Бурдо,  К. Зіньківського,  В. Круца,  С. Рижова,  В. Шумової,  О. Корвіна  -  Піотровського,  військового топографа К. Шишкіна,  геофізиків Г. Загнія,  В. Дудкіна,  О. Русакова,  палеоботаніків Г. Пашкевич та З. Янушевич,  палеозоологів В. Громової,  Цалкіна та О. Журавьова,  петрографа В. Петруня,  металознавця і археолога Н. Риндіної.
Вiдкриття трипільських протоміст почалося з того,    що К. Шишкiн,   вiйськовий топограф,    фахiвець в галузi дешифрування аерофотознiмкiв,     вивчаючи  знiмки рiзних районiв України,     виявив на територiї Черкащини слiди невідомих археологам  величезних поселень.
Результати дешифрувань були приголомшую-чими: Майданецьке - площа 270 га, Косенiвка - 70 га, Сушкiвка - 27 га, Чи-чирко-зiвка - 50 га, П’янiшкове - 60 га, Тальянки - 450 га, Доброводи - 250 га, Небелiвка - 300 га.
На знiмках читалися величезнi кiльцьовi структури, що складалися з окремих жител, вулицi та квартали, слiди ровiв - тож "родовi " поселення трипiльцiв мали вигляд великих мiст (Шишкин, 1973). В це важко було повiрити, i дiйсно, наукова громадкiсть сприйняла першi повiдомлення К. Шиш-кiна, що були зробленi наприкiнцi 60 - х рокiв, з недовiрою.
Однак справу було зрушено з місця завдяки комплекс-ним археометрично - археологічним дослідженням, якi поча-лися 1971 року пiд керiвництвом М. Шмаглiя на трипiльському поселеннi бiля с. Майданецьке, яке ще у 20 - тi роки ХХ ст. дослiджував В. Безвенглинський.
Вважалося, що на цьому мiсцi iснувало не одне, а кiлька поселень - так визначив на пiдставi археологічних  розвiдок В. Стефанович, невтомний краєзнавець, шукач трипiльських поселень на Черкащинi.
В основу дослiдження було покладено знiмки К. Шишкiна, пiдтвердженi вiзуальною розвiдкою. Тепер не викликали сумнiву вели-чезнi розмiри пам’ятки. Вона мала форму елiпса розмiрами близько 1500 - 2000 м, житла групувалися у декiлька концентричних елiпсiв. На поверхнi пiсля оранки виявлено близько 400 жител . Зауважимо, що найбiльше з вiдомих на той час поселення у Володимiровцi налiчувало за даними Т. С. Пассек до 200 жител (Пассек, 1949).
Звичайно, більшість із згаданих вище поселень були відомі археологам раніше - деякі розкопувалися в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. Ці розкопки можна розглядати (і ми це так і зробили), як передісторію вивчення протоміст, тому що нагромаджений в ті часи матеріал нині можна залучити для розробки посталих проблем. Однак наукове дослідження феномену цілеспрямовано ведеться лише останні тридцять років.
Для зручності ми вирізнили кілька тем, які окремо розгля-нуті в першому розділі нашого огляду. По - перше, це власне проблема польових досліджень - розкопок, розвідок, археометричних робіт, а також тематичних наукових конференцій і археологічних виставок. По - друге - камеральні археологічні та археометричні дослідження, спрямовані на поглиблене вивчення отриманих в результаті польових робіт даних. По - третє - історіографія проблеми протоміст.
Ми вважали незручним викладати власні погляди на проблему в історіографічному розділі. В другому розділі дано коротку археологічну характеристику поселень – гігантів, на підставі якої реконструйовано структуру ранньоземлеробського суспільства Буго – Дніпровського межиріччя, обгрунтовано визначення агломерацій цього населення, як протоміст, а також проаналізовано можливі причини їх виникнення .
Бібліографія наукових праць та архівних матеріалів, які презентують результати досліджень, складає близько двохсот позицій. Виявилося, що всі моно-графічні публікації матеріалів з розкопок поселень - протоміст (коли про їх справжній характер не здогадувалися) здійснено в першій половині ХХ ст. , а от матеріали з розкопок останніх тридцяти років представлені в основному короткими повідомленнями та тезами, зрідка статтями. Існують на разі проблеми відсутності узагаль-нюючих праць та більш – менш повного видання матеріалів, збереження і доступності ряду археологічних колекцій. Ми вважаємо за потрібне подати вичерпну бібліографію праць та джерел по темі, щоб полегшити дальшу працю над дослідженнями трипільських протоміст.
Автор вдячний співробітникам відділу археології енеоліту - бронзового віку Інституту археології НАН України В.Отрощенку, С.Рижову, В.Круцу, Е, Овчіннікову, а також О.Корвіну – Піотровському за активну участь в обговоренні цієї праці та критичні зауваження, які дозволили поліпшити це видання. Я вдячний також шановним рецензентам, докторам історичних наук С.С.Березанській та М.І.Гладких за зауваження і підтримку. Маю надію що дослідження великих трипільських поселень – протоміст успішно триватиме і в ХХІ столітті.
До 30 – річчя з початку вивчення трипільських поселень – протоміст в Інституті археології НАН України 6 грудня 2001 року були проведені наукові читання та відкрито археологічну виставку.