ЩОДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДЕЯКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ УКРАЇНИ ЩОДО ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ" (друге читання)
Можливі ризики і негативні наслідки поправок народних депутатів України В.Яворівського та М.Косіва
до ст. 6, 7, 11, 12 Закону України "Про охорону археологічної спадщини"
· Внесені поправки суперечать Європейській конвенції про охорону археологічної спадщини (ратифікована законом України № 1369-IV від 10.12.2003), яка, зокрема, передбачає запровадження на державному рівні "відповідних адміністративних і наукових наглядових процедур і необхідність врахування потреб охорони археологічної спадщини в політиці планування забудови міської та сільської території та культурного розвитку" (преамбула конвенції), а також "внесення змін в ті проекти розвитку територій, які можуть мати негативний вплив на археологічну спадщину" (ст. 5 конвенції).
· Вони приведуть до руйнації і знищення археологічної спадщини, яка є не тільки національним, а й загальноєвропейським надбанням, оскільки вилучають необхідність проведення обов’язкової наукової археологічної експертизи програм і проектів, містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання яких може негативно позначитися на стані об’єктів археологічної спадщини.
· Створюють широке поле для корупційних дій, оскільки надають чиновникам, а не науковцям, виключне право визначати необхідність проведення археологічної експертизи.
· Руйнують цілісний архів наукової звітності про археологічні дослідження на території України.
· Вимога надання наукових звітів про археологічні дослідження до декількох установ створить умови для витоку інформації, яка є інтелектуальною власністю вчених-археологів. Більше того, за цих умов доступ до наукових звітів отримають грабіжники археологічних старожитностей.
З 2004 року в Україні успішно діє закон України "Про охорону археологічної спадщини". Він законодавчо забезпечує охорону і використання археологічної спадщини України. Зазначений Закон узгоджується з Європейською конвенцією "Про охорону археологічної спадщини", яку Україна ратифікувала у 2003 році.
Однак, в даний час Державна служба з питань національної культурної спадщини ініціювала перегляд цього Закону і поставила під загрозу пам’ятки археології, які є важливим джерелом відтворення давньої історії нашої держави.
Мова йдеться про зміни, внесені народними депутатами В.О.Яворівським і М.В.Косівим (Комітет з питань культури і духовності) до другого читання проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини".
Ми уважно ознайомились із Порівняльною таблицею від 31.08.2009 (далі - Таблиця), в якій порівнюються текст проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини», в редакції, яку прийнято у першому читанні, та текст законопроекту, запропонованого головним комітетом в остаточній редакції до другого читання. У зв’язку з цим, доводимо до наукової громадськості та народних депутатів України свої зауваження.
Поправками до ст. 6 та 7 на органи охорони культурної спадщини покладається повноваження щодо визначення необхідності проведення археологічних розвідок на земельних ділянках, на яких передбачаються земляні роботи, що можуть позначитися на стані об’єктів археологічної спадщини. Крім того, поправками до другого читання, в абз. 9 ст. 6 і абз. 8 ст. 7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» пропонується слова “з урахуванням експертного висновку за результатами” замінити словами: “та визначення необхідності” (п.п. 188, 204 Таблиці). В попередній редакції Закону погодження відведення земельної ділянки органом охорони культурної спадщини було можливим тільки після археологічного дослідження території. Археологічне дослідження полягає у проведенні археологічної експертизи для визначення наявності або відсутності культурного шару на ділянці. В разі наявності такого шару ставиться питання про проведення повномасштабних археологічних розкопок. Проте органами охорони культурної спадщини такий порядок часто ігнорується, погодження надаються самочинно, без залучення археологів. В разі закріплення не за Законом, а за органами охорони культурної спадщини повноважень щодо визначення необхідності проведення археологічних досліджень на земельних ділянках, які відводяться, існуючі порушення з боку органів охорони культурної спадщини легітимізуються та створюються передумови для корупції. За якими критеріями визначатиметься «необхідність розвідок/експертизи»? Констатувати відсутність археологічних об’єктів на ділянці без проведення експертизи неможливо. Без проведення експертизи не можна отримати навіть об’єктивні відомості про те, що територія була повністю досліджена раніше, або археологічні об’єкти, які було розташовано на ділянці, повністю знищено. У зв’язку з цим, питання про її необхідність не повинно поставати. Пропонуємо поправки до статей 6 і 7, що стосуються археологічної експертизи, вилучити, повернувшись до редакції, прийнятій в першому читанні.
Відповідно до абз. 1 ст. 11 (п. 223 Таблиці) та абз. ст. 15 (п. 247 Таблиці) передбачається подання звіту про археологічне дослідження одразу двом суб’єктам «до органу, що видав дозвіл, а також до державної архівної установи (архівного підрозділу державної наукової установи), що визначені КМ України». На поточний момент, такі звіти традиційно оформлюються в одному примірнику (на правах рукопису), оскільки вони є великими за обсягом (часто понад 400 сторінок), містять численний ілюстративний матеріал та додатки. Оформлення звітів у двох примірниках стане ускладненням для археологів. Крім того, якщо звіт передається одразу до двох установ, суттєво підвищується можливість порушення авторських прав. Разом з тим, у «чорних археологів» може з’явитися можливість ознайомлення із звітами про археологічні розвідки і отримання відомостей про географічне розташування певних археологічних об’єктів.
Звернення із проханням не допустити невиважених поправок до Закону україни "Про охорону археологічної спадщини", внесених В.Яворівським та М. Косівим, направлені Голові Верховної ради України В.Литвину, голові Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності В.Швецю, голові комітету з питань культури та духовності В.Яворівському. Звертаємося також до всіх народних депутатів України, яким не байдужа доля української археології – зніміть непродумані поправки до ст. 6, 7, 11, 12 Закону України "Про охорону археологічної спадщини"! Врятуйте пам’ятки археології від знищення!
Проведення археологічної експертизи перед земляними роботами повинно бути закріплене Законом, а не волею місцевих чиновників!