Азово-дніпровську культуру, яка входить до Маріупольської культурно-історичної області, виділив В.М. Даниленко1. Азово-дніпровські пам’ятки займають степову Наддніпрянщину, Крим та Західне Приазов’я. Окрім поселень (Собачки, Вовчок, Вовнизьке право- та лівобережне та ін.), до них традиційно зараховують поховання Микільського та Лисогірського могильників, де в тризні знайдено кераміку, аналогічну посуду з поселень2. Дослідження могильників Надпоріжжя дало мені змогу збільшити кількість азово-дніпровських поховальних пам’яток за рахунок Василівського 5, Вовнизького 2, Микільського з розкопок О.В. Бодянського, великого могильника Ясиноватський 13. Зазначені могильники розглядають у межах азово-дніпровської культури на підставі подібності їхнього поховального обряду з обрядом Маріупольського (епонімної пам’ятки Маріупольської області), а також Микільського та Лисогірського могильників, де в тризнах наявний азово-дніпровський посуд. Із цими пам’ятками їх поєднує широтна орієнтація померлих, покладених головою на схід або на захід з незначними відхиленнями, зумовленими відхиленням Сонця в період із середини весни до середини осені. Загальними рисами були також плями пофарбованого ґрунту на поверхні могильників і скупчення каменів. Плями вохристого ґрунту утворювалися внаслідок руйнування пофарбованих поховань у процесі допоховання померлих і функціонування тризн. З останніми пов’язані і камені на поверхні Лисогірського, Микільського, Ясиноватського 1 та Василівського 5 могильників. Усі азово-дніпровські могильники, а також Маріупольський поєднують використання вогню в поховальному обряді: вугілля та трупоспалення в Лисогірському, Микільському та Маріупольському, вогнище у Василівському 5, попіл у Вовнизькому 2.
Подібним є набір поховального інвентарю, що містить мушлі Unio, риб’ячі та оленячі зуби, кістяні вістря, перламутрові та кам’яні намистини, великі та середні кременеві пластини, трапеції, серед яких є й зі струганою спинкою, скребачки на пластинах та відщепах. Загальним є також взаємозв’язок набору інвентарю з орієнтацією померлих. Так, для поховань із західною орієнтацією типовими є мушлі Unio та оленячі зуби, які лише в поодиноких випадках супроводжували поховання, орієнтовані головою на схід. Вірогідність культурної атрибуції могильника Василівський 5 підтверджує і фрагмент типової азово-дніпровської кераміки, знайденої в похованні 11.
Спираючись на стратиграфію поселень Собачки та Вовчок, В.М. Даниленко виділив два періоди у розвитку культури, визначаючи її пам’ятки як такі, що належать добі раннього енеоліту4. Проте нині є підстави зараховувати до енеоліту лише другий період, який синхронний Трипіллю А та найбільш ранній середньостогівській культурі. Саме в його пам’ятках знайдено перші металеві вироби5. Дослідження стратиграфії могильників і нових поселень дало змогу відкоригувати періодизацію культури, що зробило її щільнішою (рис. 1).
До цього періоду належать матеріали з нижнього шару Семенівки 1 та стійбища Чапаївка в Приазов’ї, нижніх шарів поселень Собачки, Вовчок, Вовнизькі право- та лівобережного, а також із могильників Вовнизький 2 та Василівський 5 у степовій Наддніпрянщині, частина матеріалів верхнього шару Фронтового 1 та Долинський могильник у Степовому Криму6.
Перший період у цілому характеризується посудом із гребінцевим орнаментом і похованнями в індивідуальних ямах, розташованих уряд. На поверхні могильників знайдено вогнища та скупчення каменів, окремі фрагменти кераміки, вироби з каменю. Стратиграфія могильників і типологічний аналіз кераміки, доповнені радіовуглецевим датуванням, дало змогу поділити перший період на два етапи (а і б).
Період 1а представлений матеріалами Чапаївки, нижнього шару Семенівки 1 та Бабиного (рис. 1, 36, 37, 40-42, 44, 45-47). Один фрагмент типово ранньої азово-дніпровської кераміки походить із сурського шару Кам’яної Могили 17. Раніше Чапаївку розглядали в межах періоду 1б, через те що її кераміка має домішку мушлі в поєднанні з піском. Домішка піску більш типова для посуду періоду 1б. Проте радіовуглецеві дати показали синхронність цього стійбища нижньому шарові Семенівки (див. таблицю). До періоду 1а належать також більш ранні поховання могильників Василівський 5, Микільський (розкопки О.В. Бодянського) та Вовнизький 2. Це кістяки без вохри, які пізніше було перекрито або поруйновано пофарбованими похованнями. Поховальний інвентар містив мушлі Unio, оленячі зуби, вапнякові плескуваті намистини, середні кременеві пластини, трапеції (також зі струганою спинкою), скребачки на пластинах та відщепах, відщепи (рис. 1, 38, 39, 43).
Для періоду 1а характерна кераміка, яку виготовлено з глини з домішкою мушлі та орнаментовано гребінцевими відбитками. Її особливістю є відсутність комірця на вінцях, який типовий для пізнішого посуду. Кременевий комплекс найбільш репрезентативний у Чапаївці та в інвентарі могильників. Для виготовлення знарядь використовували високоякісний сіро-брунатний прозорий кремінь. Його розколювали насамперед для отримання великих і середніх пластин. З них виготовляли косі вістря, різці кутові та серединні, кінцеві та кінцебокові скребачки, трапеції, серед яких і ті, що мали стругану спинку (рис. 1, 40-47). Для виготовлення знарядь використовували також відщепи.
За кістками тварин для нижнього шару Семенівки визначено радіовуглецеві дати (див. таблицю). Найбільш ранні з них, імовірно, датують саме горизонт у верхній частині нижнього шару, де ранні матеріали азово-дніпровської культури залягали разом із сурськими. Крім того, дати зроблено за кістками тварин Чапаївки та кістками непофарбованих поховань 10 и 23 могильника Василівського 5 (таблиця). Виходячи з них період 1а датується близько 5100-4800 роками до н. е.
Період 1б представлено матеріалами з нижніх шарів поселень Собачки, Вовчок, Вовнизьких правобережного та лівобережного, а також пофарбованими похованнями Микільського (розкопки О.В. Бодянського), Василівського 5 та Вовнизького 2 могильників. Для цих пам’яток типова кераміка, виготовлена з глини з домішкою піску та рослин (рис. 1, 20-23). Плоскодонні горщики та банки часто мають комірець на вінцях або їх вінця косо зрізані досередини. Посуд орнаментовано відбитками гребінцевих штампів та складними стрічковими композиціями, в яких смуги відокремлені прокресленими лініями або ямками та заповнені гребінцевими відбитками. Набір кременевих виробів подібний набору з попередньої пам’ятки (рис. 1, 24-29, 34, 35).
У поховальному обряді поширена традиція фарбування померлих вохрою. У процесі їх поховання руйнувалися кістяки попереднього часу. У наборі інвентарю з’являються риб’ячі зуби, перламутрові намистини, циліндричні вапнякові намистини (рис. 1, 30-32), кістяні вістря, фрагменти панциря черепахи.
За кістками пофарбованих вохрою поховань 26 и 29 могильника Василівський 5 визначено радіовуглецеві дати (таблиця), за якими період 1б становить 4800-4350 років до н. е.
Матеріали цього періоду наявні в других шарах поселень Собачки, Вовчок, нижньому шарі поселення на о. Середній Стіг, у великій прямокутній ямі Ясиноватського 1, Микільському та Лисогірському могильниках. Найбільш подібною пам’яткою є другий шар Роздольного на р. Кальміус. Три поселення відомі в басейні р. Молочна: другий шар Семенівки 1, третій шар поселення 1 та нижній шар поселення 2 біля Кам’яної Могили8.
На поселеннях і тризні могильників знайдено кераміку, виготовлену із глини з домішкою піску та піску з незначними домішками рослинності. Посуд має плескувате денце та складається з банок та горщиків (рис. 1, 1-3). Більша частина посудин має комірцеві вінця або вінця, косо зрізані досередини. Посуд орнаментували по всій поверхні (також денце та внутрішній зріз вінець). Орнамент складався з трикутних, рідше овальних або прямокутних наколів і прокреслених ліній. Найбільш поширеними композиціями були ялинка, горизонтальні лінії, кутові фігури та зигзаги. У поодиноких випадках трапляється притаманний для першого періоду орнамент у вигляді стрічок, заповнених гребінцевими відбитками.
У поховальному обряді поховання, розташовані в ряд, змінюються похованнями у великих ямах, які досить довго використовували для підзаховань. На поверхні могильників знайдено кам’яні закладки та тризни з фрагментами кераміки, знаряддями праці, кістками тварин.
За матеріалами могильників виділяють два етапи розвитку поховального обряду. Перший представлений в ямі Б. могильника Ясиноватський 1. Новою традицією, притаманною другому періоду культури, є велика яма з вохристим заповненням, яку використовували для підзахоронень. Проте в ній випростані на спині поховання утворюють ряд, де найпізнішими похованнями руйнувалися попередні, що типово для поховального обряду першого періоду. На поверхні ями знайдено посудини, кременеві вироби, прикраси, кістки тварин, відомі в тризнах Микільського та Лисогірського могильників. Проте кераміка Ясиноватського могильника містить не лише посудини з орнаментом із наколів та прокреслених ліній, типові для другого періоду азово-дніпровської культури, а й посуд з гребінцевим орнаментом, характерним для першого періоду. В інвентарі поховань цього могильника з’являються пластини з кабанячих іклів з нарізками, а також чотирикутні пластини з виступом посередині довгого боку (рис. 1, 7, 98).
Другий етап у розвитку поховального обряду пов’язаний з великими ямами Микільського та Лисогірського могильників. Більшість із них використовували неодноразово, що призвело до значної руйнації кістяків. Окремі ями (Е та З Микільського могильника) мали підбої та уступи (яма Д цієї самої пам’ятки). Померлих ховали випростано на спині, однак відомі поодинокі поховання, які зібгано в ямах Д та Е Микільського могильника. Серед інвентарю зникають мушлі Unio, оленячі зуби, кістяні вістря. З’являються двобічно оброблені наконечники, кам’яні сокири, намистини з різних порід каменю, прикраси з міді та золота, орнаментовані пластини з кабанячих іклів з чотирма дірочками по кутах, підвіски з іклів кабана (рис. 1, 4-6, 8, 10, 12, 14, 15, 17-19).
Зміни, що сталися в поховальному обряді азово-дніпровського населення Надпоріжжя, практично не зачепили мешканців периферії. На межі степового й лісостепового Подніпров’я не всі носії азово-дніпровської культури перейшли до поховання померлих у великих ямах. Судячи з матеріалів Осипівки, подібні ями розповсюдилися у басейнах Самари й Орелі. Північніше, за матеріалами Дереївки, населення продовжувало ховати померлих в індивідуальних ямах, розташованих у вигляді ряду, однак на поверхні могильників знайдено невеликі жертовні майданчики із залишками розбитих посудин.
Для пам’яток другого періоду визначено численні радіовуглецеві дати за кістками тварин з Кам’яної Могили 1 та Семенівки, а також за кістками поховань Ясиноватського 1, Микільського та Лисогірського могильників (див. таблицю). Пам’ятки другого періоду датуються приблизно 4350-3850 роками до н. е.
Синхронізація азово-дніпровської культури з неоенеолітичними пам’ятками України
Археологічні матеріали свідчать про синхронність періоду 1б азово-дніпровської культури найпізнішим буго-дністровським пам’яткам. Матеріали найбільш південних поселень, розташованих на півночі степової зони (Пугач, Гард, Миколина Брояка), містять риси впливу азово-дніпровських традицій. Це виявилося в поширенні посуду з комірцевими вінцями та гребінцевим орнаментом, двобічно оброблених наконечників, трапецій зі струганою спинкою, шліфованих кам’яних знарядь9. У свою чергу, саме впливом буго-дністровської культури можна пояснити появу в азово-дніпровському посуді орнаменту у вигляді стрічкових композицій, заповнених відбитками штампа.
На півночі азово-дніпровське населення межувало з носіями києво-черкаської культури, що входила до Дніпро-Донецької культурно-історичної області та займала лісостепову Наддніпрянщину. Під впливом традицій періоду 1б азово-дніпровської культури серед населення черкаського варіанта києво-черкаської культури поширюються двобічно оброблені наконечники та посудини з комірцевими або косо зрізаними досередини вінцями, орнамент із відбитків «крокуючого» гребінця та смуги, заповнені гребінцевими відбитками. Найсильнішим вплив був на межі степу та лісостепу (межиріччя Самари та Орелі) - доволі близько до азово-дніпровського населення. На поселеннях Осипівка - Пляж, Осипівка - Лиман10, Турова Гора11, Богданівка12, крім типового дніпро-донецького посуду (рис. 2, 1) та посуду з окремими азово-дніпровськими елементами, було знайдено посудини, ідентичні власне азово-дніпровським (рис. 2, 3-5), а також посудини, що відрізняються від них лише ямками під вінцями (рис. 2, 2).
У північніших пам’ятках Черкаського варіанта (Бузьки, Успінка) посуд, ідентичний азово-дніпровському, уже відсутній, є лише кераміка з окремими азово-дніпровськими рисами. У матеріалах найбільш північної з опублікованих пам’яток - Молюховому Бугрі - вплив азово-дніпровських традицій мінімальний. Окрім кераміки він прослідковується також у кременевому комплексі, в якому розповсюджені типові для степових пам’яток двобічно оброблені наконечники стріл.
Дослідження неолітичних поховань могильника Дереївський 1 демонструє його одночасне використання для поховання померлих за дніпро-донецьким або азово-дніпровським поховальним обрядом. Там знайдено похованих, випростаних на спині в індивідуальних могильних ямах, з меридіональною (дніпро-донецькою) та широтною (азово-дніпровською) орієнтацією13. На поверхні могильника були тризни з залишками розбитих посудин. Перелічені факти дають змогу припустити, що на кордоні степової та лісостепової Наддніпрянщини мешкали спільноти, які поєднували представників і азово-дніпровського, і києво-черкаського населення. Крім того, у південніших районах чисельність азово-дніпровського населення була вищою, ніж у північніших.
У свою чергу, тісні контакти з носіями києво-черкаської культури зумовлювали появу в азово-дніпровського населення кераміки з домішкою піску в глині, накольчастого та прокресленого орнаменту, низьких трапецій. Значною мірою саме києво-черкаський вплив сформував традиції другого періоду азово-дніпровської культури.
Також установлено тісні контакти між населенням азово-дніпровської та сурської культур, яке понад 700 років мешкало на одній землі, займаючи степову Наддніпрянщину та Західне Приазов’я. Наявні матеріали дають змогу припустити, що азово-дніпровська культура сформувалася в результаті міграції групи нижньодонського населення в Західне Приазов’я, де з раннього неоліту мешкало населення сурської культури. Життя в сурському оточенні та контакти прибульців з тубільцями зумовили формування традицій азово-дніпровської культури. Якщо в азово-дніпровських пам’ятках періоду 1а кераміку виготовлено з глини з домішкою мушлі, як це типово для нижньодонського посуду, то в пам’ятках періоду 1б її зроблено з глини з домішкою піску в поєднанні з рослинністю, що типово для сурського посуду. Як вплив сурської культури можна розглядати й окремі азово-дніпровські посудини, орнаментовані овальними наколами14.
Яскраво прослідковується і зворотний азово-дніпровський вплив на традиції сурської культури, у матеріалах якої спочатку з’являється кераміка з косо зрізаними досередини вінцями, гребінцевим орнаментом і стрічковими композиціями, типовими для азово-дніпровського посуду періоду 1а (нижній шар Семенівки, рис. 3, 1, 2). Стрічки, що з’явилися внаслідок азово-дніпровського впливу, на відміну від сурських, були заповнені не наколами, а гребінцевими відбитками. Пізніше під впливом азово-дніпровських традицій періоду 1б у сурських пам’ятках розповсюдився посуд із плоским денцем, комірцевими вінцями та гребінцевим орнаментом (Стрільча Скеля, Ігрінь - Городок, рис. 3, 3-6).
Пам’ятки другого періоду азово-дніпровської культури синхронні раннім енеолітичним культурам. Про це свідчить аналіз прикрас із міді з Микільського могильника, метал яких ідентичний металові Трипілля А15. Традиційно з основною частиною Микільського могильника пов’язують імпортну трипільську посудину типу Борисівки, синхронізуючи таким чином заключний період азово-дніпровської (або надпорізької, за Д.Я. Телегіним) культури з Трипіллям кінця А-В116. Проте цю посудинку було знайдено на поверхні могильника, поряд із зібганим на спині похованням, яке належить до Середньостогівської енеолітичної культури. Нині найбільш ранні пам’ятки Трипілля В1 на Південному Бузі датуються раніше ніж 3800 р. до н. е.17, тоді як найпізніші азово-дніпровські дати не виходять за межі 3900 р. до н. е. (див. таблицю). Отже, судячи з археологічних матеріалів і радіовуглецевих дат, другий період азово-дніпровської культури можна синхронізувати саме з Трипіллям А.
За матеріалами Микільського та Лисогірського могильників фіксуються також контакти азово-дніпровського та середньостогівського населення. Серед поховального інвентарю цих могильників трапляються пластини з кабанячих іклів, типові для енеолітичних поховань Маріупольського могильника. Крім того, у поховальних ямах Д та Е Микільського могильника разом із випростаними похованими, характерними для азово-дніпровської культури, було знайдено зібганих на спині похованих за середньостогівським обрядом. Якщо в ямі Д зібганий кістяк похований одним з останніх, то в ямі Е зібганий похований (поховання 125 та, імовірно, поховання 120) лежав разом з випростаними; це поховання не було завершальним в ямі. Наведені факти дають змогу припустити існування та тісні контакти населення пізньої азово-дніпровської та ранньої середньостогівської культур.
Отже, час існування азово-дніпровської культури охоплював близько 1200 років. Її неолітичний період датується приблизно 5100-4350 роками до н. е. та синхронізується з сурською і києво-черкаською культурами, а також з пізніми пам’ятками буго-дністровської культури. Енеолітичний період, синхронний Трипіллю А та ранній середньостогівській культурі, датується 4350-3900 рр. до н. е.
|
Пам’ятка |
Індекс |
ВР |
calBC |
Літературне джерело |
|
Перший період |
||||
|
Чапаївка квадрат 3, глибина 64 см |
Кі-7670 |
6910 ± 60 |
5745 ± 70 |
Безусько и др., 2000 |
|
квадрат 6, глибина 62 см |
Кі-7671 |
7030 ± 70 |
5866 ± 76 |
Там же |
|
Василівський 5 могильник пох. 8 |
Кі-6777 |
6430 ± 50 |
5369 ± 50 |
Telegin et al, 200018 |
|
OxA-6171 |
6470 ± 70 |
5384 ± 70 |
Ibid. |
|
|
пох. 10 |
OxA-6172 |
6835 ± 60 |
5658 ± 54 |
-“- |
|
Кі-6772 |
6620 ± 80 |
5513 ± 56 |
-“- |
|
|
пох. 20 |
OxA-6268 |
6810 ± 90 |
5656 ± 75 |
-“- |
|
пох. 23 |
Кі-6771 |
6530 ± 70 |
5481 ± 68 |
-“- |
|
пох. 28 |
Кі-6775 |
6325 ± 65 |
5299 ± 80 |
-“- |
|
пох. 29 |
Кі-6776 |
6220 ± 60 |
5151 ± 82 |
-“- |
|
OxA-6198 |
6280 ± 70 |
5189 ± 103 |
-“- |
|
|
Другий період |
||||
|
Семенівка, розкоп 2, квадрат 3, глибина 110-120 см, другий шар |
Кі-7675 |
6360 ± 70 |
5339 ± 69 |
Безусько и др., 2000 |
|
Поселення 1 біля Кам’яної Могили, шар другого періоду |
Кі-4023 |
6120 ± 80 |
5083 ± 112 |
Telegin et al., 2000 |
|
Кі-4024 |
6180 ± 90 |
5118 ± 106 |
Ibid. |
|
|
Кі-4025 |
6376 ± 60 |
5346 ± 61 |
Телегин, 199019 |
|
|
Стрільча Скеля, квадрат 8, штик 9, № 509, другий шар |
Кі-8174 |
6290 ± 65 |
5138 ± 84 |
|
|
Лисогірський могильник, яма 4 |
Кі-8181 |
5890 ± 70 |
4770 ± 92 |
|
|
Могильник Ясиноватський 1 пох. 34 |
Кі-6786 |
6195 ± 80 |
5131 ± 96 |
Telegin et al., 2000 |
|
пох. 36 |
OxA-5057 |
6260 ± 80 |
5171 ± 103 |
-“- |
|
пох. 45 |
Кі-6791 |
6305 ± 80 |
5307 ± 104 |
-“- |
|
OxA-6164 |
6360 ± 75 |
5335 ± 72 |
-“- |
|
|
Микільський могильник пох. 125 |
OxA-5029 |
6300 ± 80 |
5308 ± 109 |
-“- |
|
пох. 94 |
OxA-6226 |
6220 ± 75 |
5153 ± 92 |
-“- |
|
пох. 137 |
OxA-5052 |
6145 ± 70 |
5099 ± 96 |
-“- |
|
Дереївський 1 могильник пох. 11 |
Кі-6728 |
6145 ± 55 |
5098 ± 86 |
-“- |
|
пох. 33 |
OxA-6162 |
6175 ± 60 |
5112 ± 81 |
Lillie, 199820 |
|
пох. 49 |
OxA-6160 |
6165 ± 55 |
5113 ± 79 |
Telegin et al., 2000 |
Рис. 3. Кераміка поселень Семенівка (1, 2), Ігрінь-Городок (3), Стрільча Скеля (4-6)
Н.С. Котова
N.S. Kotova