У липні 2001 р. Національному музею історії України відомий український збирач старожитностей С.М. Платонов подарував частину речей із своєї колекції, серед яких були дві свинцеві пластини, що є предметом цієї публікації1. Вони належать до одного й того самого типу невеликих прямокутних рельєфів з напівкруглою едикулою, в яких у чотирьох горизонтальних регістрах розташовано багатофігурні композиції2.
Подібні свинцеві пластини з рельєфними зображеннями вже неодноразово були предметом спеціальних досліджень3. Їм присвячено корпус пам’ятників культу дунайського вершника, виданий Д. Тюдором4. Це дослідження й нині залишається найважливішим джерелом із свинцевих пластин, в якому серед іншого розглянуто проблеми іконографії пам’ятників та ідеології культу5, а також трактовано символіку зображень на рельєфах1. Слід також зазначити, що після публікації корпусу Д. Тюдора в науковий обіг були введені нові знахідки свинцевих пластин з території Югославії й Австрії, а також видані раніше невідомі екземпляри, що зберігаються в музеях цих країн7. Останню спробу класифікації свинцевих пластин зробив порівняно недавно Р.Ф. Ертль8.
Свинцеві пластини, що публікуються, належать до типу В(d) за класифікацією Д. Тюдора, що об’єднує прямокутні пластини із зображенням двох вершників і богині та фігурами, представленими в чотирьох регістрах9, або до різних варіантів більш детальної класифікації E. Оксеншлагера10. Річ у тім, що, незважаючи на їх подібність, пластини, що публікуються, відрізняються пропорціями й деякими деталями. Так, передусім, на пластині 1 колони гладенькі, тоді як на пластині 2 - виті; арка на пластині 1 - більш широка з крапковим орнаментом угорі й фризом з ов знизу, тоді як арка на пластинці 2 - вужча й складається тільки з лінії ов.
Свинцева пластина 1 прямокутної форми заввишки 9,35 см, завширшки 7,5-7,8 см, завтовшки 0,25-0,32 см. Нижній лівий кут пластини втрачено. Поверхня вкрита корозією і в кількох місцях пошкоджена гострим предметом, можливо лопатою (рис. 1). Ця пластина належить до типу I, варіанта А за класифікацією Е. Оксеншлагера11. Пластини цього варіанта, як і наша, мають прямокутну форму, чотири регістри із зображенням фігур між двома гладенькими колонами з коринфськими капітелями, які несуть арку, прикрашену орнаментом з ов, що розташований між двома крапковими фризами. У верхніх кутах пластини вміщено зображення змій.
У верхньому регістрі зображено Сола в семипроменевій короні на квадризі. Він одягнений у туніку з плащем, що розвівається, і тримає сферу й батіг у лівій руці. Його права рука піднята вгору. Обабіч від Сола зображено по великій восьмипроменевій зірці. У другому регістрі, у центрі, зображено жіноче божество з довгими сережками у положенні стоячи. Богиня одягнута в хітон і гіматій. Вона тримає хустку, притискуючи її до стегон обома руками. Обабіч від неї зображені вершники. Кінь, зображений ліворуч, топче копитами розпростертого на спині чоловіка, що лежить горілиць, тоді як зображений праворуч кінь стоїть на рибі. Обидва вершники, одягнуті в туніки й плащі, що розвіваються, вітають центральну фігуру піднятими вгору правими руками. За фігурою лівого вершника зображено жінку в довгому одязі з піднятою вгору правою рукою (Немезида, за припущенням Д. Тюдора). За фігурою правого від богині вершника зображений воїн у панцирі й шоломі, який тримає щит у лівій руці, а в правій - спис наконечником униз.
У центральній частині третього регістру зображено стіл, накритий скатертиною, прикрашеною бахромою. За ним три фігури сидять на триклінії, звертаючись у бік риби в чаші, що стоїть на столі. Центральна фігура лівою рукою притискає до грудей кубок. Зліва від учасників банкету зображені ще дві оголені фігури, що наближаються до столу. Найближча до столу фігура у витягнутій правій руці тримає пальмову гілку й, очевидно, веде до стола іншу фігуру, чию праву руку вона міцно стискає. Праворуч від учасників банкету стоїть одягнений у туніку юнак, повернутий до них лицем. Він здирає шкіру або потрошить обезглавлену тварину (барана?), яка висить униз шиєю на дереві. А інша людина з маскою у вигляді голови барана спостерігає за ним ззаду. Нижній регістр подає персоніфікацію чотирьох космічних елементів (повітря, землі, води й вогню). У центрі нижнього регістру зображений канфар, ліворуч - лев, праворуч - змія. За левом зображено стіл-триніг з рибою на ньому, а позаду змії розміщений півень.
Свинцева пластина 2 також має прямокутну форму заввишки 8,2 см, завширшки 7,6-7,7 см, завтовшки 0,2-0,35 см. Правий верхній кут і нижня частина пластини втрачені. Поверхня зіпсована корозією і в кількох місцях пошкоджена гострим предметом (рис. 2). Цю пластину можна зарахувати до типу I, варіанта С за класифікацією Е. Оксеншлагера12. Як підкреслює автор класифікації13, едикулу на пластинах варіанта З підтримують колони, що прикрашені витими канелюрами. Зображення всередині едикули практично ідентичне зображенням на пластинах варіанта А, за винятком деяких деталей. Так, у кутах пластини за кожною із змій є зображення зірки. На пластинах цього варіанта у верхньому регістрі прослідковуються задні ноги коней, які не пророблені на пластинках варіанта А. У другому регістрі фігура, яка лежить під копитами коня вершника ліворуч від богині, зображена обличчям униз. У третьому регістрі можна тільки припускати, що три фігури, зображені навколо столу, сидять на лавці або триклінії. Адже деталі лави або триклінія тут не передані. Нарешті, дуже важливі стилістичні відмінності між пластинами варіантів С і А. Горизонтальні регістри на пластинах варіанта С чітко не розділені, оскільки фігури в кожному з регістрів мають різну висоту. Більш того, майстер, який виконав форму для пластин варіанта С, менш майстерно розташовував фігури в просторі.
Більшість дослідників, які розглядали пластинки описаних варіантів, звернули увагу на надзвичайно високу концентрацію їх знахідок в Паннонії, особливо в Среме, між Савою та Дунаєм14. Наприклад, за підрахунками Е. Оксеншлагера15, із врахованих ним 15 екземплярів пластин типу I, варіанта A 11 були знайдені в Паннонії16, 2 - у Верхній Мезії17, 1 - у Галлії18 і ще 1 пластина має невідоме походження19. Ще 2 пластини цього типу, які походять із Сірміуму, було опубліковано І. Попович20.
Із врахованих Е. Оксеншлагером 18 екземплярів21 пластин типу I, варіанта С 12 походять із Паннонії22, 4 - з Верхньої Мезії23, 1 - з Далмації24 і ще 1 - невідомого походження25. До цього слід додати не враховані Д. Тюдором і Е. Оксеншлагером пластини, що походять із Сірміуму26, Накучані27 та Доньї Петровац28.
У науковій літературі висловлювалися припущення про те, що майстерні, в яких відливали пластини типу I, треба локалізувати в районі Срема, найвірогідніше в Сірміумі або Сісції29. За підрахунками І. Попович30, у районі Сірміуму було знайдено 24 екземпляри пластин типу І, представлених трьома варіантами, що дає змогу припускати їх виготовлення в місцевих майстернях.
Д. Тюдор датував прямокутні свинцеві пластини із зображеннями в чотирьох регістрах часом від епохи Северів до другої половини III ст. н.е.31. На думку Е. Оксеншлагера, точне датування таких пластин поки що дуже проблематичне, але на основі стилістичного аналізу їх можна зарахувати до III ст. н.е.32. А І. Попович датує ці рельєфи першими десятиріччями III ст. н.е.33. Для уточнення датування пластин типу I, варіанта A дуже цікава пластина, яку було знайдено 1860 р. під час розкопок галло-римської вілли у Маньї ле Пор (департамент Верхня Сона, Франція)34. Цю віллу було споруджено на початку II ст. н.е., а її руйнування за керамічним комплексом датується часом між 170 і 190 рр.35. Отже, є підстави вважати часом виготовлення пластин цього варіанта кінець II ст. н.е.
Пластини з рельєфними зображеннями, що публікуються, набули досить широкого поширення у Верхньої Мезії та Нижній Паннонії й пов’язані з культом дунайського вершника. Деякі дослідники вважають їх атрибутами організованої релігії, інші - свого роду іконками, амулетами та філактеріями. Відповідно, припускається їх виготовлення в регіональних майстернях або виробництво, яке було налагоджене жерцями культу36. Більшість дослідників вважає, що на культ дунайського вершника, який процвітав передусім у районах розташування римських військових таборів, досить сильно вплинув мітраїзм і східні культи, проникнення яких у Паннонію наприкінці II ст. н.е. добре засвідчено археологічно37. Проте інтерпретація таких пам’ятників пов’язана з труднощами, зумовленими насамперед тим, що вони анепіграфні й містять низку елементів, узятих з пам’ятників, пов’язаних з поширеними на території Римської імперії культами, у тому числі й східного походження. Безумовно, вони відбивають ідею активної боротьби небесного й земного начал, життя й смерті, римлян і варварів і т. ін.38, близьку світогляду саме солдатських мас. Скоріш за все, культ «дунайського вершника», якому належать пластини, що публікуються, склався на Дунаї в середовищі римських військовослужбовців на основі місцевих традицій під досить сильним впливом східних релігійних течій, але суть цього культу досі ще не з’ясовано39. Проте характер зображень на цих пам’ятках, в яких знайшли відображення релігійний синкретизм, астрально-космічна спрямованість символіки, містицизм і забобони, дає змогу зарахувати ці пластини до заключного етапу кризи античних релігійних цінностей, який безпосередньо передував поширенню християнства.
На жаль, точно не відомо, де були знайдені пластини, що публікуються, а це, поза всяким сумнівом, дуже знижує їхню інформативність. С.М. Платонов лише повідомив, що придбав їх не з перших рук, але впевнений, що вони знайдені на території сучасної України, вірогідно, в одному з античних центрів Північного Причорномор’я. У зв’язку з цим слід зазначити, що пам’ятки культу дунайського вершника для цього регіону загалом не характерні. Поки що відомий лише один вотивний двоярусний рельєф III ст. н.е. з Херсонеса, відтиснутий на глиняній пластинці, що може бути пов’язано з культом цього божества40. Ю.П. Калашник вважає, що цей рельєф, знайдений у центральній частині городища, слід пов’язувати з домашнім святилищем41. Це певною мірою може свідчити про те, що й свинцеві пластини, що публікуються, можуть походити з Північного Причорномор’я, можливо з Херсонеса, який у другій половині II - першій половині III cт. н.е. був головним центром римської військової присутності в регіоні та мав тісні зв’язки з дунайськими провінціями Римської імперії42, де культ дунайського вершника набув найбільшого поширення. Із цього погляду дуже показові знахідки свинцевих оправ дзеркал II-III ст. н. е. у похованнях цього центру, фрагменти яких також є в колекції С.М. Платонова, і є всі підстави пов’язувати їх з майстерними Подунав’я43. Проте наполягати на херсонеському походженні пластин, що публікуються, нині, природно, не можна, оскільки вони могли потрапити в Україну й безпосередньо з території колишньої Югославії, де, як відомо, досить довго дислокувався миротворчий контингент, до складу якого входили українські військовослужбовці, або якимось іншим шляхом.
М.Ю. Трейстер, В.М. Зубарь, Л.В. Строкова
M.J. Traster, V.M. Zubar, L.V. Strocova